Здійснення естетичного виховання засобами природи.

  Велика роль в збагаченні словника дитини естетичними поняттями, розвитку естетичної спостережливості, формуванні здатності до естетичного судження, активізації сенсорної сфери, стимулюванні позитивних естетичних емоцій належить сезонним та щоденним спостереженням та милуванням природою під час прогулянок та екскурсій, які є одними із форм організації навчально-виховного процесу в ГПД. Для молодших школярів, у яких естетичний досвід ще незначний, для спостережень потрібно обирати об'єкти, які характеризуються виразністю, максимально концентрують у собі естетичні якості.

  Спілкуючись із природою, важливо показати дітям красу рідної природи у різні пори року: багатство барв у тихі, сонячні осінні дні, красу білосніжної зими, пробудження природи навесні, квітування садів, неповторність природи влітку.

  Красиве в оточуючій природі є всюди – треба вміти відкрити дітям цю красу. Потрібно звернути увагу дітей навіть на ту частинку природи, яку , здається, вони бачать щоденно і не помічають її краси. Важливо не лише самим яскраво описувати спостережувані явища, а допомагати дітям підібрати образні порівняння , епітети, метафори, синоніми. Наприклад, трава вмита росою, золотий колос, пісня ллється, дерева шепочуть, пташки пурхають і щебечуть. Квітка простягає свої руки до сонця і т.п.

  Під час подорожей у природу, які відбуваються взимку, восени, навесні, діти відкривають (з допомогою вихователя десятки відтінків кольорів, вони слухають музику природи, бачать гру барв, дивляться на світ через краплинку роси, слухають бджолину "арфу" в розквітлому саду або "оркестр" коників-стрибунців у надвечір'ї. В лісі, на березі річки, у полі вихователю слід привчати дітей вслухатися у біт птахів і шепіт колосків, дзюрчання струмочка і стук дятла, шурхіт листя. Необхідно, щоб діти відчули і ніжний запах квітів, і запах повітря після грози, прілого листя. Для допитливого ока буде цікавим і миле ластів'ятко, яке виглядає з гнізда, і гусінь, яка лізе по гілці, оса на квітці... Як бачимо, вражень від природи й естетичних переживань, пов'язаних з її впливом у дітей багато. Значення їх в естетичному розвитку особистості молодшого школяра немале. Особливо, якщо ці дитячі переживання доповнюються співпереживаннями дорослих.

  Процес планування виховної роботи в групі продовженого дня можна дещо пожвавити за рахунок введення в план яск­равих за назвою, цікавих за змістом «уроків милування» в природі. Назва такого уроку не може бути формальною. Вона по­винна концентровано відтворювати емоційно-естетичний зміст споглядання певного об'єкта чи явища, природи, нести в собі певну образну інформацію. 

Види прогулянок

    Види прогулянок 

                                             Прогулянка - спостереження

Мета:цілеспрямоване спостереження молодших школярів (у шкільному сквері, парку) за
                * сезонними змінами в природі;
                * різними природними аномаліями (зима - немає снігу, річка не замерзла - чому?)
                * особливостями рослинного світу;
                * життя свійських і диких тварин;
                * працею і відпочинком людей.  

  
                                             Прогулянка - завдання  

  Мета: *  привітати товаришів або дорослих зі святом;

               * запросити гостей на класний або шкільний захід;
               *  надати шефську допомогу.

                                           Прогулянка - практичне завдання 

  Мета:  виконати завдання практичного спрямування, наприклад, визначити:
                * відстань;
                * розмір предмета;
                * висоту предмета;
                * колір предмета;
                * напрямок і швидкість вітру.

                                            Прогулянка - похід 

      Мета: виховувати у дітей такі якості, як швидкість, витривалість, дисципліну, уважність під час орієнтуванню на місцевості.  

                                            Прогулянка - фантазія 

Мета: викликати у дітей емоційний підйом та організувати творчу діяльність. вона повинна мати можливість:
                 * зробити замальовку;
                 * виготовити виріб із природного матеріалу;
                 * спдести вінок, кошик;
                 * скласти букет із листя, квітів, гілок;
                 * скласти казку, вірш,     розповідь.

                                             Прогулянка - практикум   

  Мета:  працювати і закріплювати життєво необхідні навички:
                  * за правилами дорожнього руху;
                  * з техніки безпеки;
                  * з трудових навичок;
                  * з орієнтування;
                  * з культури поведінки.

                                            Прогулянка - розвага 
  Мета:   організувати вільний час дітей (повеселитися, потішитися, поспівати, пожартувати, провести веселі змагання, розгадати цікаві загадки, шаради, тощо.

                                            Суспільствознавча прогулянка      

   Мета: показати дітям, як на практиці відбувається розподіл громадської праці;
               розкрити специфіку масових професій;
               розповісти про трудові й бойові традиції народу на прикладах рідного краю.

                                            Прогулянка - милування  
  Мета: забезпечити належний рівень емоційно - духовного розвитку вихованців;
             любов до природи - це міцний потік доброти, радощів життя, високих почуттів.
         (листопад, перший сніг, ожеледиця, іній, льодохід, перші струмочки, веселка, тощо)

http://vyhovnyk.blogspot.com/p/blog-page_28.html

 

Група подовженого дня: території НУШ

Життя впевнено доводить, що гарне самопочуття дитини в групі продовженого дня (ГПД), бажання відвідувати її безпосередньо залежить від змісту й форм життєдіяльності в позаурочний час, характеру спілкування й відносин, які складаються в їх процесі.

 Група продовженого дня - це не тільки місце, де діти можуть дочекатися своїх батьків, поки ті працюють, а й важливий елемент виховного процесу. Група продовженого дня відрізняється особливими можливостями. Якщо звичайний урок не дозволяє дітям повністю розкритися і показати себе, то в групі продовженого такі можливості мають місце бути. Адже кожен малюк по-своєму талановитий: хтось в математиці, хтось у малюванні, хтось відрізняється нестандартним мисленням і так далі.

Виховний простір ГПД - це, по-перше, саме середовище, в якому опиняються молодші школярі після уроків, по-друге, це спеціально організований спосіб життя дітей у даному середовищі: їхня діяльність, відносини, події, які з ними відбуваються. Головне завдання педагога - це створення атмосфери взаєморозуміння, взаємовиручки, поваги і любові, що є основою комфорту, затишку, спокою, самореалізації особистості кожної дитини. Група продовженого дня є однією із форм виховання дітей і допомагає організувати найсприятливіші умови для їхнього відпочинку, навчання і виховання, поєднання навчально-виховної роботи на уроках і в позаурочний час. Вона забезпечує, враховуючи вікові особливості, їхній розумовий, моральний, естетичний, фізичний, духовний розвиток, створює умови для організації продуктивної праці, відкриває можливості всебічного виявлення і розвитку індивідуальних, здібностей, запитів та інтересів дітей. Успішна робота продовженого дня залежить не тільки від того, наскільки цілеспрямовано спланована робота й наскільки правильно організований у ній режим. Від раціонального, з точки зору педагогічної і гігієнічної побудови, режиму залежить підвищення успішності, збереження достатньої працездатності і попередження втомлюваності учнів. Дотримання упродовж тривалого часу правильного режиму сприяє зміцненню здоров'я, створює життєрадісний настрій і підвищує працездатність школярів. Неухильне дотримання режиму виховує в учнів такі цінні якості як дисциплінованість, акуратність, організованість. Процесу чергування в режимі дня праці і відпочинку в свою чергу сприяє збереженню в дітей найвищої працездатності.

Група подовженого дня — це продовження  території НУШ, де формуються певні ключові компетентності дитини, необхідні для життя. Найкращим поєднанням видів діяльності вихован ців у ГПД для формування й розвитку ключових компетентностей є  їхня активність під час пере бування на свіжому повітрі (прогулянки, рухливі  та спортивні ігри), заняття в гуртках, проведення концертів, вистав, вікторин. 

Але навчально-виховний процес у ГПД не є продовженням уроків. Найголовніше для мене – це зробити кожну дитину суб’єктом діяльності, формувати ставлення молодших школярів до світу, природи, людини, праці і до самого себе.

Основними напрямами планування є: збереження здоров'я та формування здорового способу життя; забезпечення вихованості учнів. Я як педагог-вихователь планую і організовую життєдіяльність учнів  і здійснюю їх виховання. Використовую різноманітні прийоми, методи і засоби навчання, проводжу  заходи, які б сприяли їх психофізичному розвитку, відповідаю за їхнє життя і здоров'я, рганізовую виконання режиму дня, виконання ними домашніх завдань, надає їм допомогу у навчанні, організації дозвілля та в отриманні додаткової освіти, залучаючи їх до художньої та науково-технічної творчості, гурткової роботи та до інших занять за інтересами,організовую  з урахуванням віку вихованців роботу з самообслуговування, дотримання ними вимог з охорони праці, техніки безпеки, участь у суспільнокорисній праці.

Безпосереднє перебування в ГПД починається в  нашій школі з  кола зустрічі, бо в  одній групі збираються учні різних класів. Під час зустрічі діти вітаються, обмінюються інформацією, виконують колективну вправу, дізнаються про заходи, заплановані на день

Для вихователя НУШ обід є  засобом соціалізації учнів: закріплюю в  дітей навички само обслуговування, культури та гігієни поведінки в  їдальні, дбайливого ставлення до хліба, учу шанувати працю кухарів. 

Наступний етап — прогулянка на свіжому по вітрі — одна із форм організації активного від починку, що сприяє відновленню працездатності учнів, загартуванню, зміцненню здоров’я. Прогу лянки є  тематичними та цілеспрямованими. Під час прогулянки діти ознайомлюються з навколишнім світом, займаються орієнтуванням на місцевості, вчаться визначати сторони світу за різними ознаками (за деревами, сонцем тощо). Діти спілкуються з товаришами, займаються фізкультурою, беруть участь у  рухливих іграх. Прогулянки ми проводимо на шкільному подвір’ї або на спортивному майданчику незалежно від пори року, лише в  разі негоди (дощ, сильний мороз, завірюха) заняття відбувається у спортивній залі, коридорі

На етапі самопідготовки ставлю мету поглиблювати вміння і  навички учнів самостійно виконувати домашні завдання, сприяти кращому засвоєнню навчального матеріалу; раціонально використовувати свій час; учу дітей самостійно працювати з посібником, зошитом, довідковою літературою; виховувати охайність, старанність, взаємодопомогу та дисциплінованість. Актуальною проблемою сьогодення є збереження здоров’я дітей та формування здорового способу життя як життєвої компетенції. Тому в процесі самопідготовки з  метою попередження втоми та викривлення хребта  спостерігаю за правильною поставою учнів. Також увагу приділяю освітленню приміщення, його провітрюванню та дотриманню норм шуму. 

У вільний час проводжу бібліотечні заняття, що сприяють формуванню й  розвитку читацької компетентності учнів.

Художня майстерня як один із видів діяльності сприяє соціалізації дітей, виробленню в них життєвих навичок роботи з різними видами матеріалів, знання їхніх особливостей, уміння використати в незвичайних, нестандартних ситуаціях. 

Діти люблять малювати; конструювати із паперу, тканини, природного матеріалу; ліпити із  пластиліну; створювати букети або вироби із квітів, гілочок, листочків; створювати аплікації А  виставки дитячих робіт та їхнє колективне обговорення підвищують активність, інтерес і творчу ініціативу учнів.

Важливими для подальшого розвитку дітей є заняття в школі етикету, на яких учні відпра цьовують такі норми і правила: 

·         поведінки школярів в  громадських місцях (у транспорті, кінотеатрі, музеї, гостях);

·         культурної поведінки (правила ввічливості);

·         спілкування в соцмережах та під час телефонної розмови з однолітками, дорослими, батька ми, родичами тощо; 

·         взаємодопомоги під час навчання та в  поза шкільному житті; 

·         культури зовнішнього вигляду тощо.

Зміст правил періодично повторюють з повідомленням нової інформації. У дітей є можливість займатися улюбленими справами — заняттями за інтересами: грати у настільні, сюжетно-рольові, розвивальні ігри; читати художню літературу з бібліотеки.

У групі продовженого дня вся навчальна і позакласна робота учнів проводиться у раціональному режимі під моїм керівництвом, а також за постійної активності дитячого колективу.

 Доцільно організована діяльність молодших школярів у  групі подовженого дня сприяє формуванню гармонійної особистості, організації позаурочної діяльності та дозвілля відповідно до інтересів і побажань кожної дитини. 

Всі ці фактори у сукупності позитивно впливають на учнів. У групах більш ефективно вирішують навчальні і виховні завдання: підвищення якості знань, розвиток інтересів і здібностей школярів, підготовка учнів до суспільно-корисної праці, фізкультурно-оздоровчої роботи, виховання колективізму і взаємодопомоги.

 

 Дослідження "Чому число 7 магічне"

Ми користуємось багатьма числами: одиницями, десятками, сотнями, тисячами тощо. Але ми навіть не замислюємось, що серед них є і магічне. Це число 7.

В  чому ж його магія ?

Число 7 було магічне з давніх-давен. Ще  в Стародавньому Єгипті воно часто зустрічалося у міфах: сім  Хатор — божеств Долі; у жриць  Хатор — сім судин; сім  черей  Ра роблять сім вузлів на своїх семи туніках; сім корів і бик зображають родючість; сім  будинків  підземного світу .

У греко-римській традиції сімка присвячена Аполлону, на лірі якого сім струн, а також Афіні (Мінерви) і Аресові (Марсу). У Пана сім флейт. У Греції сім великих мудреців.

Число сім зустрічається у  єврейській традиції ,у Старому Завіті , в ісламі, в індуїзмі,  в буддизмі.  Семиголового дракони відомі в Індії, Персії, далекосхідному регіоні, особливо в Камбоджі, зустрічаються в кельтській і середземноморському фольклорі.

У китайців існують сім фей і тварин духів.

Як бачимо число це магічне у всьому світі. А як же ставились до нього наші предки?

7 – одне з чисел, яке найбільш часто зустрічається в слов’янській культурі та традиції, символ удачі. Міфологія розповідає нам про Сім Богів дв.руського пантеону, про Сім небес, про Бога Симаргла (Сима, Семиярила).  Ярило-це бог сонця у словян.Симаргл – те ж, що і Ярило, Семиярило. Можна припустити, що Ярило тому і носив назву Семиярило, що він зображувався з 7-ма головами під одним шоломом, на поясі ж висіло сім мечів. Сім облич бога означало сім літніх місяців, коли найбільше проявляється родюча сила сонця.

Сім, часто використовувалось в міфології. Згадаймо наші змови “За сімома замками, сімома дверима,сімома ключами”. Існують і прикмети: зав’язати сім‘ю вузлами, зібрати сім вугільців з семи печей…

7 – число людське – (сім отворів в людській голові), сім віків, сім чеснот, чуттєве вираження загального порядку (сім кольорів веселки).

7 основних нот – до, ре, мі, фа, соль, ля, сі.

Число 7 – Одне з ряду священних чисел. В традиціях Давньої Русі число 7 застосовувалося в чаклунстві і заклинаннях.

7 – Число, що позначає майже завжди позитивні моменти життя людей, вважалося символом святості у багатьох народів.

Отже, число сім – це досконалість, впевненість, безпека, спокій, достаток, відновлення цілісності світу, синтез а також невинність і число Великої Матері. Сім космічних ер, сім небес, основних планет і відповідних їм металів, світових сфер, променів Сонця (сьомий промінь Сонця – це шлях, по якому людина переходить з цього світу в наступний). Сім віків людини, стовпів мудрості, кольорів веселки, нот, октав, чудес світу, сім категорій абсолютної оцінки.

У  магії, на нитці для замовляння, в'яжуть сім вузлів, сім разів повторюються заклинання. Крім того, у казках зустрічаються семимильні чоботи, сім богатирів, сім дружин Синьої бороди, вовк і семеро козенят, сім братиків хлопчика-мізинчика, сім богатирів і мертва царівна, сім горошин в стручку і так далі.

Число сім з давніх язичницьких часів вважалося чародійним, чарівним, що має особливий, таємничий зміст, особливу, таємничу силу, тому його і любили вживати. Про містичну, чарівну силу числа сім уже давно забули, але в мові залишився слід від цих старих вірувань і уявлень.

Сім - це цифра везіння, наймагічніше і священне число, яке уособлює мудрість, святість і таємне знання. Лінію цієї суперечливості можна продовжити. Тут такі властивості особистості, як старанність і поетична душа, схильність до аналітичного мислення і сильна інтуїція, багата фантазія, живе, яскраве уяву. 7 це знак інтересу природи в розвитку людини.

7 - символ всього таємничого і магічного, це найцікавіше і найзагадковіше число.

Шевченкові дні

Сьогодні 207 річниця дня народження Т.Г. Шевченка. Учні групи подовженого дня,  працюючи колективно, створили плакат співпраці, який став елементом святкового інтер'єру школи.

 

 

Значення естетичного виховання

Починаючи з дитинства, людина постійно стикаються з естетичними явищами. Прекрасне і неповторне нас оточує скрізь: у сфері духовного життя, повсякденної праці, спілкування з мистецтвом і природою, в побуті, в міжособистісному спілкуванні Краса доставляє насолоду і задоволення, стимулює трудову активність, робить приємними зустрічі з людьми. Потворне відштовхує. Трагічне учить співчуттю. Комічне допомагає боротися з недоліками.

Ідеї естетичного виховання зародилися в глибокій старовині. Хоча постійно змінювалися не тільки завдання і цілі, але й взагалі уявлення про сутність естетичного виховання починаючи з часів Платона і Арістотеля аж до наших днів. Ці зміни в поглядах були обумовлені розвитком естетики як науки і розумінням сутності її предмету. Термін "естета" походить від грецького "aisteticos" (сприйнятий відчуттям). Такі філософи-матеріалісти як Д. Дідро і Н.Г. Чернишевский вважали, що об'єктом естетики як науки є прекрасне. Ця категорія і лягла в основу системи естетичного виховання.

У наш час проблема естетичного виховання, розвитку особистості, формування її естетичної культури одна з найважливіших завдань, що стоять перед школою. Тому її розглядають у своїх працях як вітчизняні, так і зарубіжні педагоги.

Існує безліч визначень поняття "естетичне виховання", але, розглянувши лише деякі з них, вже можна виділити основні положення, кажучи про його сутність.

По-перше, це процес цілеспрямованої дії. По-друге, це формування здатності сприймати і бачити красу в мистецтві і житті, оцінювати її. По-третє, завдання естетичного виховання формування естетичних смаків і ідеалів особи. І, нарешті, по-четверте, - розвиток здібності до самостійної творчості і створення прекрасного.

Часто серед існує помилкова думка про тотожність естетичного і художнього виховання. Проте ці поняття необхідно чітко розмежовувати.

В.Н. Шацька вказує: "Художнє виховання є процес цілеспрямованої дії засобами мистецтва на особистість, завдяки якому у виховуваних формуються художні відчуття і смак, любов до мистецтва, уміння розуміти його, насолоджуватися ним і здатність по можливості творити мистецтво" . Естетичне ж виховання набагато ширше, воно зачіпає як художню творчість, так і естетику побуту, поведінки, праці, відносин. Естетичне виховання формує людину всіма естетично значущими предметами і явищами, у тому числі і мистецтвом як його наймогутнішим засобом. Естетичне виховання, використовуючи для своїх цілей художнє виховання, розвиває людину в основному не для мистецтва, а для його активної естетичної життєдіяльності.

В "активізації здатності творчо трудитися, досягати високого ступеня досконалості своїх результатів праці, як духовної, так і фізичної" бачить мету естетичного виховання Волкова А.С. .

Важливу роль в естетичному вихованні дітей в школі виконує література, в загальноосвітніх школах також естетичне виховання проводиться на уроках образотворчого мистецтва (1-й — 6-й класи), співу і музики (1-й — 7-й класи), у позанавчальний час, у групах подовженого дня.

Формування естетичної культури — це процес цілеспрямованого розвитку здатності особистості до повноцінного сприйняття і правильного розуміння прекрасного в мистецтві і дійсності. Він передбачає вироблення системи художніх уявлень, поглядів і переконань, виховання естетичної чуйності і смаку. Одночасно з цим у школярів виховується прагнення і уміння вносити елементи прекрасного у всі сторони буття, боротися проти всього потворного, низовинного, а також готовність до посильного прояву себе в мистецтві.

Є своя естетика в щирих, здорових, людяних взаємостосунках між учнями і вчителями, між вихованцями та школярами. Примітивні, черстві, нещирі відносини між людьми в сім'ї і школі глибоко ранять особу дитини, залишають слід на все життя. І навпаки, тонкі, диференційовані відносини педагогів до учнів, справедлива вимогливість роблять устрій дитячого життя школою виховання у дусі високої естетики і моралі.

Важливо щоб школярі хотіли створювати красу в школі, вдома, усюди, де вони проводять свій час, займаються справою або відпочивають. Дітей слід ширше привертати до того, щоб вони створювали естетичну обстановку в школі, в класі, в квартирі.